епікуреєць
ЕПІКУРЕЄЦЬ, йця, ч . 1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).
2. перен., книжн, Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епікуреєць | епікурейці |
Родовий | епікурейця | епікурейців |
Давальний | епікурейцеві, епікурейцю | епікурейцям |
Знахідний | епікурейця | епікурейців |
Орудний | епікурейцем | епікурейцями |
Місцевий | на/у епікурейці | на/у епікурейцях |
Кличний | епікурейцю | епікурейці |