ЖИВ, а, е, присудк. сл., розм. Те саме, що живий 1. - А я на своєму слові стану: я за Чайченка дочки не 'ддам, поки жив (Вовчок, І, 1955, 215); - Як хочеш жив зостатись - кидай чесно шаблю та й уже (Тич., І, 1957, 270).

ЖИВИЙ, а, е. 1. Який існує, здійснює обмін речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости, розмножуватися; протилежне мертвий. Надбіг другий вовк і з живого ще теляти вирвав шматок м'яса (Коцюб., І, 1955, 32); Умер від рани товариш, а наш зостався живий (Ю. Янов., І, 1958, 282); * Образно. О, як пили поля жагучі Вологу свіжу і живу! (Рильський, І, 1956, 324); * У порівн. Вгору здіймаються, наче живії, Білії гори з води (Л. Укр., IV, 1954, 129); // Який є невід'ємною ознакою істоти, що живе, існує. Треба йому було конче когось при собі мати, душу жваву, голос живий чути (Вовчок, І, 1955, 168); Тепер скелі росли перед нами, теплі, навіть гарячі, так наче в їх кам'яних жилах текла жива кров (Коцюб., II, 1955, 289); // у знач. ім. живе, вого, с. Все, що виявляє ознаки життя, що живе, існує. [Василь:] Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (Мирний, V, 1955, 104); - Живий чоловік.. про живе має думати (Стельмах, Хліб.., 1959, 9); // Який створюють рослини, тварини, люди. Кого не хвилюють тополі в колгоспному парку, В полях лісосмуги - жива проти вітру стіна? (Гірник, Друзі.., 1953, 8); Спортивні і оздоровчі заклади необхідно захищати від пилу з боку вулиць густою стіною живої огорожі та захисної смуги з дерев і кущів (Озелен. колг. села, 1955, 9).

Жива вага - вага живої тварини. Колгоспники-тваринники одержують плату залежно від виробленої продукції (надою молока, приросту живої ваги тварин, настригу вовни тощо) (Колг. Укр., 4, 1958, 25); Жива сила - люди і тварини - на протилежність техніці, механічній силі. [Xмельницький:] Чекати шляхту тут - це одрізати себе від живої сили (Корн., 1,1955, 234); Живе слово: а) слово, вимовлене людськими устами. Люба мамочко!.. Ліля і Оксана розкажуть тобі про все живими словами, то що ж описувати? (Л. Укр., V, 1956, 237); б) мова, що виражає думки правдиві, цікаві, нові. Тепер не пугалом добру навчать, Нам треба іншого бажать - Живого слова, правди і просвіти (Гл., Вибр., 1957, 192); Живе срібло, розм. - сріблясто-білий метал, що при звичайній температурі перебуває в стані рідини; ртуть. Черниці входили в воду, бризкались, і бризки ті в сяйві місяця нагадували живе срібло (Шиян, Гроза.., 1956, 469); Живий і здоровий; Живий-здоровий; Жив і здоров - все благополучно, все в порядку у кого-небудь. Маруся чи їла чи не їла, їй лучче усяких розговін.. те, що Василь вернувся і жив і здоров (Кв.-Осн., II, 1956, 68); - Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (Коцюб., І, 1955, 365); - Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! - привіталася Галя. - Як живете? Живі-здорові? (Збан., Між.. людьми, 1955, 20); Нема живої душі - нікого немає. Поглянула [Хима] навкруги - нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Вовчок, І, 1955, 52).

@ Брати (взяти) за живе кого; Зачіпати (зачепити) за живе кого - сильно хвилювати, турбувати кого-небудь. Молодший [брат] бистріший, ось-ось допливе... Та старшого брата взяло за живе (Шер., Дорога.., 1957, 61); Холодний тон співрозмовника зачепив його за живе, змусив задуматись, насторожитись (Ряб., Жайворонки, 1957, 78); Впекти у живе - торкнутися того, що найбільше хвилює, турбує. - Нащо знімаєш [вузлики з зерном]? Настане весна - лани засієш. - Це Андрій так впік [Маланку] у живе (Коцюб., II, 1955, 37);

Доїдати (доїсти, допікати, допекти, рідко доторкати) до живих печінок (до живого) кого, кому - торкаючись того, що найбільш хвилює, сильно вражати, дошкуляти. Сьогодні він доїв її до живого (Л. Укр., III, 1952, 554); Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов'їха. (Н.-Лев., II, 1956. 7); Лободу це допекло до живого (Ле, Наливайко, 1957. 361); [Хлопець:] Зараз видно, що її доторкає до живого (Л. Укр., II, 1951, 104); Доходити (дійти) до живого див. доходити; Ледь (ледве, чуть) живий - у надзвичайно важкому стані. Не раз привозив я його додому ледь живого (Збан., Єдина, 1959, 16); Місця живого нема - немає місця, яке б не було пошкоджене, побите і т. ін. І коли листоношу роздягли - на ньому не було живого місця (Ю. Янов., II, 1958, 205); Ні живий ні мертвий - переляканий, дуже стурбований, схвильований. Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (Н.-Лев., III, 1956, 278); По живих слідах - одразу ж, не гаючи часу. Народну творчість Шевченко вважав неписаною історією народу, що виникла по живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління в покоління (Іст. укр. літ., І, 1954, 137).

2. розм. Те саме, що жвавий. Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Досв., Вибр., 1959, 268); Як же він постарів! Той же вигляд живих очей, але голова посивіла! (Хижняк, Тамара, 1959, 213); Велась жива бесіда (Коцюб., III, 1956, 412).

3. Який існує в дійсності; реальний. Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики [про тих, хто не бачить розквіту народної творчості в Радянській країні] твердять про «відмирання народної творчості» (Рильський, III, 1956, 142); Жива історія Росії поставала перед ним на кожному кроці (Кучер, Чорноморці, 1956, 19); // Який відповідає потребам, інтересам життя. Комунізм нині став живою справою мільйонів (Рад. Укр., I, 1954, 1); Нетерпляче чекав [Зіновкін], коли нарешті в колгоспі почнеться живе діло (Рудь, Гомін.., 1959, 49).

4. грам. Який стосується назв людей, тварин і взагалі істот. Живі предмети

ЖИТИ, живу, живеш, недок. 1. Бути живим, існувати; протилежне помирати, вмирати. Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюб., І, 1955, 367); Шумить жито, співа, Заохочує жить (Тич., І, 1957, 7); * У порівн. Степ.. цвіте, ніби живе й дише (Н.-Лев., III, 1956, 314).

2. Перебувати, проживати де-небудь. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Шевч., І, 1951, 311); У хаті жила Кармелева дружина з дочкою (Вовчок, І, 1955, 364); Петрик жив з мамою під самісіньким лісом (Кучер, Пов. і опов., 1949, 269).

3. Проводити життя в якийсь спосіб. Жили собі [Максим та Явдоха] тихо та мирно (Мирний, II, 1954, 136); Живе наша сім'я Весело, багато (Бойко, З Дон. краю, 1952, 75); // з чого, на що. Мати за джерело свого існування. Скотинку попродала [удова] і стала собі з копійки жити (Кв.-Осн., II, 1956, 422); Бажаєва.. живе на пенсію, ощадна, запопадлива, клопотлива (Л. Укр., III, 1952, 718).

@ Жити вовками - жити відокремлено від колективу, самотньо, замкнуто. Вийшов закон про зселення хуторів. Закон хороший, правильний. Не жити ж людям вовками поза селами, самотньо, як на висилці (Збан., Єдина, 1959, 22): Жити мов (як, наче і т. ін.) у бога за дверима (за пазухою) - жити в достатках, без усяких турбот. Староміські жили мов у бога за дверима (Фр., III, 1950, 66); Жити не по кишені - жити невідповідно до своїх достатків. Пан Г. дуже багато програв грошей в карти і взагалі живе не по кишені (Збірник про Кроп., 1955, 61); Жити паном [діло] - жити без усяких турбот. Мірошник паном діло жив (Греб., І, 1957, 69); Жити по правді (правдою) - жити чесно, не порушуючи усталених норм співжиття. Завжди він говорив їм: «Живіть з правдою і по правді» (Стельмах, І, 1962, 384); Часто й густо вона думала: чи вже людям не можна жити правдою?.. (Мирний, І, 1949, 295); Жити як сир у (в) маслі - жити забезпечено, в достатках. До кого ж ласкава ся доля лукава, Такий живе як сир в маслі (Пісні та романси.., II, 1956, 7).

4. чим. Вважати що-небудь основним у житті, бачити в чомусь смисл життя. Живу твоїми листами, цілую тебе в думці (Коцюб., III, 1956, 146); - Тільки й живу надією, ..що скоро вернуться наші (Хижняк, Тамара, 1959, 21).

5. Перебувати з ким-небудь у певних стосунках, вести спільне життя. Розмовляли вони про те, як житимуть укупі (Вовчок, І, 1955, 322); - Що ж я тобі пораджу? Маєш жінку, чом з нею не живеш у згоді? (Коцюб., І, 1955, 49); // з ким, розм. Бути з ким-небудь у любовному зв'язку. Він [пан] розійшовся з своєю жінкою ..і почав жити з своїми кріпачками-дівчатами (Мирний, V, 1955, 334).

6. перен. Бути, існувати, мати місце. Потреба краси, що жила в душі Антона, викликала у нього потребу скрізь шукати її, але дійсність давала мало (Коцюб., II, 1955, 285); У віршах М. Рильського.. живе і гаряче хвилюється наш радянський патріотизм, велика любов до рідної землі (Мал., Думки.., 1959, 13); Тільки між віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (Рудь, Гомін.., 1959, 27); Ленінова мудрість в Партії живе! (Бичко, Вогнище, 1959, 48).