забривати
ЗАБРИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАБРИТИ, ию, иєш, док., перех., розм., заст. Брати в солдати, визнавати придатним до військової служби. - З дитинства ми було ростемо, як трава, мремо з половини, а коли підростаєм, цар охоче забриває нас у солдати (Гончар, II, 1959, 408); Восени весілля було, а після різдва і забрили [чоловіка] (Мирний, І, 1954, 238); За першого ж призову дядька забрили (Перв., II, 1958, 307).
Забрити лоб (лоба, чуба) кому, заст. - узяти в солдати. - Завтра ж йому лоб забриють, так поспішає сьогодні нагулятись (Кв.-Осн., II, 1956, 291).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забриваю | забриваємо |
2 особа | забриваєш | забриваєте |
3 особа | забриває | забривають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забриватиму | забриватимемо |
2 особа | забриватимеш | забриватимете |
3 особа | забриватиме | забриватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забривав | забривали |
Жіночий рід | забривала | |
Середній рід | забривало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забриваймо | |
2 особа | забривай | забривайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | забриваючи | |
Минулий час | забривавши |