забрьоханий
ЗАБРЬОХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до забрьохати. На порозі несподівано виріс блідий, весь забрьоханий сиваською багнюкою боєць-телефоніст (Гончар, II, 1959, 426); Промоклий до нитки, з забрьоханими чобітьми, втомлений і змарнілий, він переступив поріг рідної хати (Кол., Терен.., 1959, 30); // у знач. прикм. Який забрьохався. З-за тину вибігло забрьохане цуценя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 540).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забрьоханий | забрьохана | забрьохане | забрьохані |
Родовий | забрьоханого | забрьоханої | забрьоханого | забрьоханих |
Давальний | забрьоханому | забрьоханій | забрьоханому | забрьоханим |
Знахідний | забрьоханий, забрьоханого | забрьохану | забрьохане | забрьохані, забрьоханих |
Орудний | забрьоханим | забрьоханою | забрьоханим | забрьоханими |
Місцевий | на/у забрьоханому, забрьоханім | на/у забрьоханій | на/у забрьоханому, забрьоханім | на/у забрьоханих |