забубоніти
ЗАБУБОНІТИ, ню, ниш, док. Почати бубоніти. - Жду та жду самовара, аж очортіло вже ждати, - забубонів сердито Клопотовський (Н.-Лев., IV, 1956, 283); Тріснула гілка, в саду щось гупнуло; забубонів стиха чийсь.. голос (Вас., І, 1959, 323); Розчинилися двері і з них забубоніли кулемети (Панч, Вибр., 1947, 312).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забубоню | забубонимо |
2 особа | забубониш | забубоните |
3 особа | забубонить | забубонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забубонів | забубоніли |
Жіночий рід | забубоніла | |
Середній рід | забубоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забубонімо | |
2 особа | забубони | забубоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забубонівши |