загоєний
ЗАГОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до загоїти. Вздовж спини у нього [звіра] йшов глибокий, ще не зовсім загоєний шрам (Гжицький, Чорне озеро, 1961,87); * Образно. Розмова з Василем роз'ятрила старе серце, старі рани, вже загоєні старістю та швидким часом (Н.-Лев., І, 1956, 75); // загоєно, безос. присудк. сл. -Живою водою його рани загоєно, - говорить Мурза (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загоєний | загоєна | загоєне | загоєні |
Родовий | загоєного | загоєної | загоєного | загоєних |
Давальний | загоєному | загоєній | загоєному | загоєним |
Знахідний | загоєний, загоєного | загоєну | загоєне | загоєні, загоєних |
Орудний | загоєним | загоєною | загоєним | загоєними |
Місцевий | на/у загоєному, загоєнім | на/у загоєній | на/у загоєному, загоєнім | на/у загоєних |