задзюрчати
ЗАДЗЮРЧАТИ, чить, док. 1. Почати дзюрчати. Дав бог весну, віє теплом,.. тане сніг, задзюрчали по улицях струмочки (Вовчок, І, 1955, 17); Біля пірамідальної клумби білих квітів задзюрчав струмінь фонтана (Трубл., II, 1955, 7); // перен. Тихо, лагідно зазвучати (про мову, спів і т. ін.). Коли мати заспокоїлась трохи і тихо задзюрчала її ласкава мова,.. я почув себе знову добрим й маленьким (Коцюб., II, 1955, 357).
2. Потекти, политися струмком. Гримнуло відро об раковину, і в порожнє, лунке залізо дзвінко задзюрчав струмінь води (Смолич, День.., 1950, 188); Жінка.. вийшла на берег. З подолка її благенької спідниці задзюрчала вода (Стельмах, Правда.., 1961, 260).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзюрчу | задзюрчимо |
2 особа | задзюрчиш | задзюрчите |
3 особа | задзюрчить | задзюрчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задзюрчав | задзюрчали |
Жіночий рід | задзюрчала | |
Середній рід | задзюрчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзюрчімо | |
2 особа | задзюрчи | задзюрчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задзюрчавши |