займище
ЗАЙМИЩЕ, а, с. 1. Зайняте ким-небудь місце, ділянка землі; займанщина. Щоб було де заховатися від негоди, Верига обладнав собі під горою землянку.. Такі землянки, як печериці, були розкидані скрізь по запорізьких займищах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 14); * Образно. Розпростерся ти [степ] широко. Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! (Манж., Тв., 1955, 147).
2. рідко. Те саме, що заплава. Близько місяця бродили вони по засніжених лугах та гаях донського займища, знайомлячись з наступними роботами (Літ. газ., 31, .VII 1952, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | займище | займища |
Родовий | займища | займищ |
Давальний | займищу | займищам |
Знахідний | займище | займища |
Орудний | займищем | займищами |
Місцевий | на/у займищі | на/у займищах |
Кличний | займище | займища |