залишній
ЗАЛИШНІЙ, я, є, розм. 1. Який перевищує необхідну кількість кого-, чого-небудь; зайвий. Погнали [брати] у слободу на красний торг яку залишню скотинку продати (Кв.-Осн., II, 1956, 227); - Іду та й думаю: оце двісті карбованців є. Що мені на них купити? У мене ні сорочки залишньої немає, ні платна, ні юпчини, ні кожушанки про зиму (Мирний, III, 1954, 168).
2. Доданий, накинутий понад те, що наявне. - Коней, голубчику. - А подорожня, чи пак одкритий лист, є ? Подав йому одкритий лист, він подививсь, зараз і прогони вищитав [вирахував] - такий спритний! - і ще накинув кілька верстов залишніх (Стор. І, 1957, 78).
3. Непотрібний через свою неважливість; незначний. Залишні дріб'язки.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | залишній | залишня | залишнє | залишні |
Родовий | залишнього | залишньої | залишнього | залишніх |
Давальний | залишньому | залишній | залишньому | залишнім |
Знахідний | залишній, залишнього | залишню | залишнє | залишні, залишніх |
Орудний | залишнім | залишньою | залишнім | залишніми |
Місцевий | на/у залишньому, залишнім | на/у залишній | на/у залишньому, залишнім | на/у залишніх |