замужем
ЗАМУЖЕМ, присл. У шлюбі з ким-небудь (про жінку). [Марта:] Ех, коли б знаття, що воно так ведеться замужем, довіку б не йшла (Вас., III, 1960, 84); Дві дорослі дочки. Одна замужем, у Конотопі живе, друга в Ленінграді, художниця (Мур., Свіже повітря.., 1962, 141).
Бути замужем- бути одруженою. - Я тепер уже замужем. Уже і дитина є... (Мирний, IV, 1955, 56); Пані Бажаєва - збідніла дворянка, вдова, була замужем двічі (Л. Укр., III, 1952, 718).