запаморочений
ЗАПАМОРОЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до запаморочити. Схвильований, затурбований, запаморочений нечуваним дивом, він нічого не міг зразу збагнуть (Вас., І, 1959, 243); Вмилені коні, постомлювані солдати, запаморочені в попередніх страшних боях командири. Але свідомість кожного бійця була свіжа, мобілізована до крайніх меж (Ле, Право.., 1957, 181).
2. у знач. прикм. Без ясного сприйняття дійсності, очманілий. В його запамороченій голові роєм ворушилися тисячі думок (Коцюб., І. 1955, 215).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | запаморочений | запаморочена | запаморочене | запаморочені |
Родовий | запамороченого | запамороченої | запамороченого | запаморочених |
Давальний | запамороченому | запамороченій | запамороченому | запамороченим |
Знахідний | запаморочений, запамороченого | запаморочену | запаморочене | запаморочені, запаморочених |
Орудний | запамороченим | запамороченою | запамороченим | запамороченими |
Місцевий | на/у запамороченому, запамороченім | на/у запамороченій | на/у запамороченому, запамороченім | на/у запаморочених |