засвічений
ЗАСВІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засвітити1 1. Оксана В вікно поглядає На Лисянку засвічену (Шевч., І, 1951, 126); * Образно. Та був у нім [І. П. Котляревському] завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас (Фр., X, 1954, 140); // засвічено, безос. присудк. сл. Вулиці міста сяяли яскравими вогнями: вуличні ліхтарі засвічено, як у свято (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 420).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засвічений | засвічена | засвічене | засвічені |
Родовий | засвіченого | засвіченої | засвіченого | засвічених |
Давальний | засвіченому | засвіченій | засвіченому | засвіченим |
Знахідний | засвічений, засвіченого | засвічену | засвічене | засвічені, засвічених |
Орудний | засвіченим | засвіченою | засвіченим | засвіченими |
Місцевий | на/у засвіченому, засвіченім | на/у засвіченій | на/у засвіченому, засвіченім | на/у засвічених |