засмиканий
ЗАСМИКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до засмикати 1, 2. Хронічно й давно хвора мати, засмиканий.. консисторією урядовець батько (Ле, Міжгір'я, 1953, 23); * Образно. Засмиканий думками, стомившись від них, Артамонов-молодший вирішив мовчати й чекати (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 163).
2. у знач. прикм. Якого змучили важка робота, турботи, клопоти і т. ін. Жінки.. розхристані, роздратовані, засмикані, обшарпані, а чоловіки все ж якусь там повагу злиденну мають та й одежа на них підлатана (Л. Укр., IV, 1954, 211).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засмиканий | засмикана | засмикане | засмикані |
Родовий | засмиканого | засмиканої | засмиканого | засмиканих |
Давальний | засмиканому | засмиканій | засмиканому | засмиканим |
Знахідний | засмиканий, засмиканого | засмикану | засмикане | засмикані, засмиканих |
Орудний | засмиканим | засмиканою | засмиканим | засмиканими |
Місцевий | на/у засмиканому, засмиканім | на/у засмиканій | на/у засмиканому, засмиканім | на/у засмиканих |