заспішити
ЗАСПІШИТИ, шу, шиш, док. 1. Почати спішити; заквапитися. Містком прогуркотів однокінний візок, розігнав Лідині думки. Скинула на плечі клунок і заспішила - до села ще далеченько, а вже вечоріє (М. Ол., Чуєш.., 1959, 35); Тільки б одна з одноліток вийшла [заміж], другим зараз завидно, й так заспішать.. і собі заміж, не розбираючи діла (Григ., Вибр., 1959, 108).
2. Швидко, скоромовкою заговорити. - Сідайте, сідайте, голубчику. Нічого не трапилось у нас... їй-богу... Все по-старому, - заспішила, заторохкотіла жінка слюсаря, не знаючи, куди подітися (Петльов., Хотинці, 1949, 94).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заспішу | заспішимо |
2 особа | заспішиш | заспішите |
3 особа | заспішить | заспішать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заспішив | заспішили |
Жіночий рід | заспішила | |
Середній рід | заспішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заспішімо | |
2 особа | заспіши | заспішіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заспішивши |