застувати
ЗАСТУВАТИ, ую, уєш і ЗАСТИТИ, защу, застиш, недок., перех. і без додатка, розм. Закривати, затуляти собою що-небудь. - Тоді ви були зовсім іншою, - глухо заговорив майор, звертаючись до Ясногорської. -Пам'ятаєте, у ешелоні?.. Все гриміли своїми милицями через увесь вагон та застували мені вікно (Гончар, III, 1959, 196); - Сашко, ти світла нам не застуй, Дай глянуть, що тут за козак (Підс., Загули.., 1960, 23); У цю хвилину я витикався на двері. Тимоха запримічав, що хтось застить, дививсь і гукав: - А, це ти, Василю! не засти ж, іди в кузню! (Гр., І, 1963, 285).
@ Застувати (застити) очі (зір) кому - заважати добре бачити. Нетерпимість - не така вже й погана якість. Особливо, коли вона скерована проти тих, кому буденні дрібниці застують очі (Шовк., Інженери, 1956, 110); Сльози зір мій застять... (Сос., Вибр., 1944, 198).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | застую | застуємо |
2 особа | застуєш | застуєте |
3 особа | застує | застують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | застуватиму | застуватимемо |
2 особа | застуватимеш | застуватимете |
3 особа | застуватиме | застуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | застував | застували |
Жіночий рід | застувала | |
Середній рід | застувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | застуймо | |
2 особа | застуй | застуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | застуючи | |
Минулий час | застувавши |