застільний
ЗАСТІЛЬНИЙ, ЗАСТОЛЬНИЙ, а, е. 1. Який міститься, розташований позаду стола. Десь опівночі у застільну віконницю шкрябнуло, і Жежеря, багатозначно прошепотівши: «Він!», почовгав у сіни відмикати двері (Речм., Весн. грози, 1961, 295); Навстіж відчинила [дівчина] застільне вікно (Вирган, В розп. літа, 1959, 277).
2. Який відбувається за столом під час їди. Микошенька вслухається у безладні застільні розмови (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 145); [Гільда:] Слухати застольні ваші співи Я встигну ще сьогодні... (Коч., І, 1956, 452); // у знач. ім. застільна, застольна, ної, ж. Пісня під час урочистого обіду, вечері і т. ін. Хор заспівав колгоспну застільну (Минко, Вибр., 1952, 148).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | застільний | застільна | застільне | застільні |
Родовий | застільного | застільної | застільного | застільних |
Давальний | застільному | застільній | застільному | застільним |
Знахідний | застільний, застільного | застільну | застільне | застільні, застільних |
Орудний | застільним | застільною | застільним | застільними |
Місцевий | на/у застільному, застільнім | на/у застільній | на/у застільному, застільнім | на/у застільних |