зашкребти
ЗАШКРЕБТИ і ЗАСКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. зашкріб (заскріб), зашкребла (заскребла), зашкребло (заскребло); док. Почати шкребти (скребти), шкребучи (скребучи), чистити кого-, що-небудь. Отираючи сльози, зашкребла Катерина бурешку [буру корову] (Хотк., II, 1966, 94); Заскребла [Марія] ножем по стіні, заспівала тихо, без слів, якусь веселеньку мелодію (Головко, II, 1957, 100); // Почати шкребти (скребти), утворювати характерні звуки, шум. Десь в кутку хати заскребла миша (Кочура, Зол. грамота, 1960, 385).
Зашкребти (заскребти) у потилиці (у чубі і т. ін.) - почати чухати потилицю (у чубі) від збентеження, розгубленості і т. ін. Візниця, старий колгоспник, зашкріб у потилиці. - Задача! Що ж тепер будемо робити, товаришко, під снарядами їхати? (Панч, II, 1956, 497).
@ Зашкребло (заскребло) на душі (на серці) - про появу занепокоєння, тривоги і т. ін. Справді, того дня він одержав погано з арифметики.. Зашкребло на серці у Василя (Донч., VI, 1957, 157).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашкребу | зашкребемо |
2 особа | зашкребеш | зашкребете |
3 особа | зашкребе | зашкребуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашкріб | зашкребли |
Жіночий рід | зашкребла | |
Середній рід | зашкребло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашкребімо | |
2 особа | зашкреби | зашкребіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашкрібши |