защемити
ЗАЩЕМИТИ див. защемляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защемлю | защемимо |
2 особа | защемиш | защемите |
3 особа | защемить | защемлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | защемив | защемили |
Жіночий рід | защемила | |
Середній рід | защемило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защемімо | |
2 особа | защеми | защеміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | защемивши |
защеміти
ЗАЩЕМІТИ, мить; мн. защемлять; док. 1. Почати щеміти (про відчуття болю, викликаного зовнішнім подразненням); // безос. Один одному показували [учні] поколені язики і сміялися.- Ех!.. Це якби голкою!.. Ото б защеміло! (Ковінька, Кутя.., 1960, 87).
2. Почати боліти, нити від жалю, тривоги, туги (про серце, груди і т. ін.). Довбуш пригадав, скільки перетерпів він образ і насмішок через свою негарну вроду, і серце його знову защеміло (Вас., II, 1959, 399); Полилась по срібній ночі Срібна пісня солов'я... Защеміла, заболіла Вся душа моя (Олесь, Вибр., 1958, 96); // безос. Гані защеміло в грудях. Вона дивилася на Батуру з таким співчуттям, що здавалось, ще хвилина, і вже не стримає сліз (Жур., Вечір.., 1958, 106); Її відповідь він сприйняв як доказ її цілковитої байдужості до нього. І враз погода ніби змінилася, на серці защеміло (Коцюба, Нові береги, 1959, 368).
Защеміли очі - з'явилися сльози, проривається плач. -Настусині квіти посилають у серпні на виставку!.. -І враз у Зіни защеміли очі (Ів., Вел. очі, 1956, 81).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защему | защемимо |
2 особа | защемиш | защемите |
3 особа | защемить | защемать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | защемів | защеміли |
Жіночий рід | защеміла | |
Середній рід | защеміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защемімо | |
2 особа | защеми | защеміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | защемівши |