збунтований
ЗБУНТОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збунтувати.
2. у знач. прикм. Який збунтувався, бере участь у бунті, підняв бунт. - Ви служитель божий.. Мусите церкву зробити діючим джерелом, з якого й полинуть.. оті ваші гасла для збунтованого бидла (Ле, Наливайко, 1957, 123); // перен. Який перебуває в стані неспокою, розбурханості і т. ін. Отож тіло витримало, та не витримав збунтований дух... Я не залив черв'яка, що точив мене безупинно (Коцюб., І, 1955, 260); Збунтована кров на мить затьмарила йому розум (Грим., Незакінч. роман, 1962, 16).
3. у знач. прикм. Бурхливий, неспокійний. Течуть в лісах Карелії річки, ..збунтовані, падучі, гримучкі (Гонч., Вибр., 1959, 266); Такої грози мені ще не доводилось бачити. Здавалось, з неба прорвався на землю збунтований океан (А.-Дав., Слово.., 1964, 83).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збунтований | збунтована | збунтоване | збунтовані |
Родовий | збунтованого | збунтованої | збунтованого | збунтованих |
Давальний | збунтованому | збунтованій | збунтованому | збунтованим |
Знахідний | збунтований, збунтованого | збунтовану | збунтоване | збунтовані, збунтованих |
Орудний | збунтованим | збунтованою | збунтованим | збунтованими |
Місцевий | на/у збунтованому, збунтованім | на/у збунтованій | на/у збунтованому, збунтованім | на/у збунтованих |