звеселіти
ЗВЕСЕЛІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати веселим; повеселішати. А як коли, то було звеселіємо не знать чого. Веселенько нам,- аж серце трепече! (Вовчок, І, 1955, 103); Діти з усякими новинами обсіли Оленку, так і кортить їм щось радісне сповістить сестрі, щоб звеселіла (Горд., II, 1959, 24); Електрика горіла цілу ніч. Люди звеселіли, в місті стало спокійніше (Мас., Під небом.., 1961, 12).
2. тільки 3 ос. Сповнитися веселощів, радості, щастя. [Мельниченко:] Тепер ти [країна] знов звеселіла; знов пишаєшся в скиртах та в стогах (Кроп., І, 1958, 59); Ожила і звеселіла Кожна тепер хата - Вже розгромлені дощенту Фашисти прокляті (Укр.. думи.., 1955, 526).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звеселію | звеселіємо |
2 особа | звеселієш | звеселієте |
3 особа | звеселіє | звеселіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звеселів | звеселіли |
Жіночий рід | звеселіла | |
Середній рід | звеселіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звеселіймо | |
2 особа | звеселій | звеселійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | звеселівши |