звиток
ЗВИТОК, тка, ч., діал. Сувій. Дівчатко заперечило головою, але дві грубі сльози упало на звиток паперу (Кобр., Вибр., 1954, 15); Сікопулос витягнув з-за пазухи запечатаний звиток пергаменту (Оп., Іду.., 1958, 223); // Пакунок, згорток. Половина їх мала через плечі торби, під руками звитки, на собі всю свою одіж (Фр., V, 1951, 415).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звиток | звитки |
Родовий | звитка | звитків |
Давальний | звиткові, звитку | звиткам |
Знахідний | звиток | звитки |
Орудний | звитком | звитками |
Місцевий | на/у звитку | на/у звитках |
Кличний | звитку | звитки |