звірота
ЗВІРОТА, и, ж., збірн. 1. Дикі, звичайно хижі, тварини; звірі. І людину і тайгову звіроту гнав в одному напрямку нещадний і хижий ворог - лісова пожежа (Донч., III, 1956, 57); - Птахів усяких добре знав дід Кіндрат. Казав, у лісі птаства та звіроти до гибелі (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265).
2. перен. Про дуже жорстоких, лютих людей. - Який жаль, що душа моя повстає проти того, щоб стати розбійником.. Я б показав усій поліцейській звіроті свою силу... (Бурл., Напередодні, 1956, 341).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звірота | звіроти |
Родовий | звіроти | звірот |
Давальний | звіроті | звіротам |
Знахідний | звіроту | звіроти |
Орудний | звіротою | звіротами |
Місцевий | на/у звіроті | на/у звіротах |
Кличний | звірото | звіроти |