згар
ЗГАР, у, ч. 1. Залишки чого-небудь згорілого. Довго він довбався в ній [люльці] протичкою,.. потім вибивав об лаву згар... (Мирний, II, 1954, 174); По місту, як віхола,- попіл і згар (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 27); Трактор працює добре. Трохи, правда, вихлопи густуваті, з бічного патрубка б'ють чорні кільця згару (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
2. Те саме, що згарище. В прірву скинули ми лихоліття темне, Щоб знову щастя дім на згарах будувать (Рильський, II, 1960, 319); Пас [Юрчик] у згарах - вигорілих лісах (Гжицький, Опришки, 1962, 29).
3. Залишки перегорілого кам'яного вугілля, коксу, що використовуються в будівництві шосейних доріг, для засипання чого-небудь і т. ін.; жужелиця. Було, із кузень понад яр, На гостру жужелицю-згар, Що розкотилась по землі, Спочити вийдуть ковалі (Шпак, Вибр. 1952, 124).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | згар | згари |
Родовий | згару | згарів |
Давальний | згарові, згару | згарам |
Знахідний | згар | згари |
Орудний | згаром | згарами |
Місцевий | на/у згарі | на/у згарах |
Кличний | згаре | згари |