згасаючий
ЗГАСАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до згасати. Вона крізь вії бачить, як в чорній пащі грубки недобрим оком світять згасаючі вуглики (Стельмах, І, 1962, 309); Постать лісника вже ледве маячіла на згасаючім тлі заходу (Гончар, Маша.., 1959, 95); До світла відчини вікно, мій сину, Хай бачу блакить... Сонце хай веселе Мої згасаючі цілує очі... (У. Кравч., Вибр., 1958, 231); - Мені ось боляче, коли я дивлюся на оцей згасаючий потічок (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 167); По кімнаті ніби марив її ніжний голос у згасаючому дрижанні струн (Ле, Наливайко, 1957, 435).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | згасаючий | згасаюча | згасаюче | згасаючі |
Родовий | згасаючого | згасаючої | згасаючого | згасаючих |
Давальний | згасаючому | згасаючій | згасаючому | згасаючим |
Знахідний | згасаючий, згасаючого | згасаючу | згасаюче | згасаючі, згасаючих |
Орудний | згасаючим | згасаючою | згасаючим | згасаючими |
Місцевий | на/у згасаючому, згасаючім | на/у згасаючій | на/у згасаючому, згасаючім | на/у згасаючих |