здоровило
ЗДОРОВИЛО, а, ч., розм. Людина, що відзначається силою, міцною будовою і перев. високим зростом. Це був сивий чолов'яга з руками велетня, оброслий, запорошений. Маленькі його очиці бігали злякано, наче належали якомусь дикому звірку, а не цьому здоровилові (Чаб., Балкан. весна, 1960,256); Горяй - велетень, здоровило. Такому тільки й сидіти на коні (Скл., Святослав, 1959, 408).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | здоровило | здоровили |
Родовий | здоровила | здоровилів |
Давальний | здоровилові, здоровилу | здоровилам |
Знахідний | здоровила | здоровилів |
Орудний | здоровилом | здоровилами |
Місцевий | на/у здоровилі, здоровилові | на/у здоровилах |
Кличний | здоровиле | здоровили |
здоровити
ЗДОРОВИТИ, влю, виш; мн. здоровлять; недок., перех., розм. 1. Те саме, що поздоровляти. З нею залюбки віталися, ..здоровили з приїздом матусі і сина (Баш, На.. дорозі, 1967, 89); - Вона [черешня] завжди перша здоровить мене з весною,- каже старий (М. Ол., Чуєш.., 1959, 60).
2. також без додатка. Здоровкатися, вітатися з ким-небудь. Його здоровлять низенько малі й великі, старі й молоді (Коб., І, 1956, 67); Жандарм входить, по-військовому здоровить (Ірчан, І, 1958, 62).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здоровлю | здоровимо |
2 особа | здоровиш | здоровите |
3 особа | здоровить | здоровлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здоровитиму | здоровитимемо |
2 особа | здоровитимеш | здоровитимете |
3 особа | здоровитиме | здоровитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | здоровив | здоровили |
Жіночий рід | здоровила | |
Середній рід | здоровило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | здоровмо | |
2 особа | здоров | здоровте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | здоровлячи | |
Минулий час | здоровивши |