здуру
ЗДУРУ, присл., розм. Не розібравшись, у чому справа, не розміркувавши добре; з дурного розуму. Що наробила здуру Щука - Це всякому наука: Чого не тямиш - не берись (Гл., Вибр., 1951, 108); [Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Кроп., II, 1958, 300); - Може, думаємо, здуру десь хлопець у біду вшелепався, може, допомогти йому треба... (Гончар, III, 1959, 302).