зенітний
ЗЕНІТНИЙ, а, е. 1. Стос. до зеніту.
2. Признач. для стрільби по повітряних цілях. Слідом за вогнями прожекторів вдарила зенітна артилерія (Кучер, Чорноморці, 1956, 30); // Створюваний зенітною артилерією. Зенітна канонада.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зенітний | зенітна | зенітне | зенітні |
Родовий | зенітного | зенітної | зенітного | зенітних |
Давальний | зенітному | зенітній | зенітному | зенітним |
Знахідний | зенітний, зенітного | зенітну | зенітне | зенітні, зенітних |
Орудний | зенітним | зенітною | зенітним | зенітними |
Місцевий | на/у зенітному, зенітнім | на/у зенітній | на/у зенітному, зенітнім | на/у зенітних |