зимовник
ЗИМОВНИК, а, ч., іст., рідко. Те саме, що зимівник 2. Дійшли ми до річки Самарії і заночували в зимовнику старого Кукси, колись і він був січовиком (Стор., І, 1957, 179); Повернувшись на Січ, всі вони, герої Сарагоси, поставили разом зимовники в степу і назвали їх в пам'ять походу: Сірогози (Гончар, II, 1959, 96); Вимагають уваги й давні поселення запорожців - зимовники, хутори, слободи (Літ. Укр., 22.VІІ 1966, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зимовник | зимовники |
Родовий | зимовника | зимовників |
Давальний | зимовникові, зимовнику | зимовникам |
Знахідний | зимовник | зимовники |
Орудний | зимовником | зимовниками |
Місцевий | на/у зимовнику | на/у зимовниках |
Кличний | зимовнику | зимовники |