змова
ЗМОВА, и, ж. 1. Таємна угода для досягнення якої-небудь мети (частіше політичної). Близько 1567 р. склалась велика боярська змова, але вона була викрита, і учасники її страчені (Іст. СРСР, І, 1956, 136); Троцькісти і бухарінці разом з «лівими» есерами готували контрреволюційну змову проти Радянського уряду (Біогр. Леніна, 1955, 195).
2. Взаємна домовленість кількох чи багатьох осіб про спільні дії. Всі міщани були в змові, і ніхто: ані міністри, ані урядники, ані слуги - ніхто не хотів цареві оповісти всієї правди (Фр., IV, 1950, 139); Вони після школи, замість того, щоб іти додому, без змови завертали подніпрові кручі і там.. блукали понад Дніпром, уголос мріючи... (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 23); * Образно. Межи небом і землею якась таємна змова (Коцюб., І, 1955, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | змова | змови |
Родовий | змови | змов |
Давальний | змові | змовам |
Знахідний | змову | змови |
Орудний | змовою | змовами |
Місцевий | на/у змові | на/у змовах |
Кличний | змово | змови |
змовити
ЗМОВИТИ див. змовляти.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змовлю | змовимо |
2 особа | змовиш | змовите |
3 особа | змовить | змовлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | змовив | змовили |
Жіночий рід | змовила | |
Середній рід | змовило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | змовмо | |
2 особа | змов | змовте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | змовивши |