знавати
ЗНАВАТИ, тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3-6. [Писар:] А знали ви там титулярного совітника.. Кулябку? [Юрко:] Ні, не знавав! (Кроп., III, 1959, 95); «Причинний!» - говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади (Крим., Вибр., 1965, 30); Я не затямлю днів отих, Щоб звук кайданів трохи стих; Ночей я навіть не знавав, Щоб суму він не навівав (Граб., І, 1959, 310).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знаю | знаваємо |
2 особа | знаєш | знаваєте |
3 особа | знає | знавають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знаватиму | знаватимемо |
2 особа | знаватимеш | знаватимете |
3 особа | знаватиме | знаватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | знавав | знавали |
Жіночий рід | знавала | |
Середній рід | знавало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | знаваймо | |
2 особа | знавай | знавайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | знаваючи | |
Минулий час | знававши |