ЗНАТИ, знаю, знаєш, недок. 1. перех., також про кого- що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хіба ти знаєш заміри чужинця, що так його рівняєш до гієни? (Л. Укр., II, 1951, 307); Певно, Ви вже знаєте од Віри Устимівни, як я живу і що зо мною (Коцюб., III, 1956, 414); Хотів би я знати, про що той струмочок У мріях своїх гомонить між травою? (Тич., І, 1957, 4); - Коли б то знав, де впадеш, - казав колись мій дід,- соломки б підстелив! (Коз., Гарячі руки, 1960, 23); // що за ким, перев. із запереч. част. не - вважати щось властивим кому-небудь. [Хуса:] Нівроку, бачу, стала жартівлива! Сього давніш не знав я за тобою! (Л. Укр., III, 1952, 160).

@ Знаю (знаємо, знаєм) [я, ми] вас (його, їх і т. ін. ), ірон. - уживається при виявленні недовір'я, сумніву. - Куди розігналась? - До сестри.- Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (Гончар, II, 1959, 253); Знай (знайте) мою добрість - уживається при підкресленні доброзичливості у ставленні до кого-небудь. І знов набрав з кишені соняху жменю. Потяглися до нього кілька рук. Дав рудому. А решту Митькові простяг у руці - на й тобі, мовляв, та знай мою добрість (Головко, І, 1957, 365); Знай наших! - уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості. Ярошенко тикнув у руки Євгена Панасовича сіруватий лист паперу, в якому вгадувалася газета.- На всю радянську республіку розписав [Мусій]. Знай наших! (Речм., Весн. грози, 1961, 207); Знати як облупленого (як облуплених) кого - мати повне уявлення про характер, поведінку і т. ін. кого-небудь. Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила - хто чим дише і чого хоче (Довж., Зач. Десна, 1957, 495); - Треба поліцаїв і старосту провідати. Я їх мушу знати як облуплених... (Автом., Так народж. зорі, 1960, 255); Ні (і) сном ні (і) духом не знати див. дух.

2. перех., також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь. - Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло (Котл., І, 1952, 210); Хто що знає, тим і хліб заробляє (Укр.. присл.., 1955, 83); Толстой знав чудово сільську Росію, побут поміщика і селянина (Ленін, 16, 1949, 291); Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю. Янов., II, 1958, 18); - Що вони хотять? - запитав він у перекладача. Той знизав плечима. Він не так добре знав мову, щоб з окремих вигуків зрозуміти, що коїться (Тют., Вир, 1964, 410); // також з підрядним реченням, розм. Могти, уміти що-небудь робити, поводитися певним чином. Молитись богу Та за ралом спотикатись, А більше нічого Не повинен знать невольник, Така його доля (Шевч., II, 1963, 81); От взяв [Вовк] Овечку, обідрав, Як знав Та й заходився хорошенько М'ясце під дубом уминать (Гл., Вибр.,1951, 23); Тьохка, плаче соловейко На калиноньці, Та не знає дати ради сиротиноньці (Граб., І, 1959, 111).

@ Грамоту знати - уміти читати, писати, бути грамотним, письменним. Вже як іти в столицю, то кому ж, як не сільському писареві, людині, що і грамоту знає, і обдурити кожного потрапить... (Коцюб., І, 1955, 114); Знати лік чому: а) вміти лічити що-небудь. Приніс чоловік гроші двадцять п'ять рублів.. Я й не хотіла брати, бо я ліку бумажкам не знаю, а далі й забрала (Барв., Опов.., 1902, 267); б) уміти бути ощадливим; Знати на зубок див. зубок; Знати своє діло - добре справлятися з своєю роботою, бути спеціалістом у чому-небудь. - Хай Параска і сяка, хай вона і така, та вона своє діло знає (Мирний, IV, 1955, 146); Знати [тільки] з миски (з носа) та в рот - майже нічого не вміти робити, не розбиратись майже ні в чому. Ти тільки знаєш, що з миски та в рот (Номис, 1864, №6530); [Павло:] Та він знає в книжці, а коло землі знає з носа та в рот і приїхав нас учить (К.-Карий, II, 1960, 116); Знати толк у чому - мати в чому-небудь досвід, бути досвідченим. Парубок робить за двох і в усякій роботі знав толк (Стельмах, І, 1962, 100); Знати, як свої (своїх) п'ять пальців - добре розумітися у чому-небудь, розбиратися у чомусь. [Крим:] Я Чорне і Середземне моря знаю, як свої п'ять пальців (Корн., II, 1955, 243); Не знати, на який стілець сісти - розгублюватися в певній ситуації, відчувати нерішучість. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (Голов., Тополя.., 1956, 246); Тільки й [одне] знати, що - обмежуватися чимсь одним у своїх діях, вчинках. Не раз та й не два так посилала його Ївга до людей за грошима, а він тільки й знає, що відбріхується (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Нічогісінько по-нашому не тямлять [вороги], ну, як та деревина чи скотина, одне знають горілку дудлять та по-своєму - гала, гала (Довж., І, 1958, 331).

3. перех. Бути знайомим з ким-небудь. Згадались мені кращі люди, яких-но я знав, згадалось, як на збірках однодумців маніфестували вони свою любов до народу (Коцюб, І, 1955, 259); - Хто ти?..- Я, здається, тебе знав...- У Києві, торік...- Ти татарка? Служниця панночки?! - скрикнув Андрій (Довж., І, 1958, 242); // Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним. - Ой, не хоче твоя мати Мене, бідну, знати, Хоче собі багатую Невістку шукати! (Сто пісень.., 1946, 219); // Виділяти, вирізняти з ряду подібних; узнавати. - А що,- кажуть,- ваша дочка, Горпино?.. -Та вже всміхається, сестриці-голубоньки, і рученята до мене простягає; вже знає мене (Вовчок, І, 1955, 65); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334).

@ Знати в (у) обличчя (лице) - узнавати по зовнішності. На першому поверсі біля дверей уже набилося повно бійців з різних підрозділів - розвідники, радисти, зв'язківці... Декотрих з них Блаженко знав у обличчя, більшість була незнайома (Гончар, III, 1959, 140).

4. перех. і без додатка. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить (Шевч., І, 1963, 3); Знає кіт, чиє сало з'їв (Номис, 1864, № 5291); Не знала [Світлана] добре й сама, чого плаче, але почувала, як їй легшає від цього на душі (Гончар, II, 1959, 100); // Здогадуватися про що-небудь. Такої похвали співун не сподівався; Якби був знав, То й не співав (Гл., Вибр., 1951, 106); - А не правду кажу? - і собі сміється молодиця, знаючи, що подумав чоловік (Стельмах, II, 1962, 174).

@ Сам (сама, самі) здоров (здоровий, здорова, здорові) знаєш (знаєте) див. здоровий; Самому (самій) себе не знати - не розуміти свого стану, своїх почуттів. Удень вона сама себе не знала: і жаль було [Тихона], але якось по-дивному - і жаль, і ні (Головко, II, 1957, 118).

5. перех., перев. у запереч. реченнях. Визнавати кого-, що-небудь, рахуватися з кимось, чимось. Як понесе [Дніпро] з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори - Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога (Шевч., І, 1963, 354); [Орест:] Я знаю тільки одно право, право на щастя! (Л. Укр., II, 1951, 58).

6. перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь. - Я знаю щастя в сім'ї, знаю його у дітях (Мирний, V, 1955, 95); Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Л. Укр., І, 1951, 199); З руїни, з попелу, з могили Росли будинки й квітники. Ми разом чудо це творили - Солдати і трудівники. Не знали розпачу ніколи, Хоч знали горе і журбу (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 15); В них [піонерів] інші дні, І гасло їх: «Війна - війні!» Їм інший світ у яві сниться, Ніколи їм не знати мли (Сос., І, 1957, 467); // Мати що-небудь, користуватися чимось. Єсть люде на світі - Сріблом-злотом сяють, Здається, панують, А долі не знають,- Ні долі, ні волі! (Шевч., І, 1963, 29); - Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! Свиснув Овлур за рікою, - Чуєш ти, земле моя? (Рильський, II, 1960, 156).

@ Знати по собі - судити з власного досвіду. Козаков по собі знав, як небезпека змінює людину.. Буває тоді так, що зникає несподівано млявість і втома, а напружені до краю нерви сповнюють все тіло тугою настороженою силою (Гончар, III, 1959, 150); Знати, почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін. ) лиха див. лихо; Не знати вагань - бути рішучим, непохитним. І вал п'ятнадцятий гуде, Переливає грань, Правиця певна нас веде, Не знаючи вагань (Рильський, І, 1960, 306); Не знати втоми - бути сильним, витривалим. Були в нього [Дениса] сильні ноги, які ніколи не знали втоми (Тют., Вир, 1964, 240);

Не знати жінки - не мати інтимних (статевих) зв'язків (про чоловіка); Не знати лиця (обличчя) на кому - про людину, що дуже зблідла або схудла, змарніла. Почула Галька чужого чоловіка, увійшла в хату.. На ній лиця було не знать, так вона схудла, аж почорніла... (Мирний, І, 1949, 386); Не знати сну й відпочинку - не спати й не відпочивати. Майже не знаючи сну й відпочинку, він, як фанатик-експериментатор, лежачи десь між гарячим камінням, виводив якісь додаткові формули для стрільби (Гончар, III, 1959, 114); Не знати страху - не боятися. - Герої не знають страху! Подвиг їх ясний нас заклика: - На ворога! До зброї! (Тич., II, 1957, 150); Не знати упину - бути нестримним у діях, вчинках. Щоб заслужити її любов, він.. давав розкішні бенкети й розсипав гойнії дари, в тій марнотратності своїй жодного не знаючи упину (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 348); Знати ціну життю див. життя.

7. перех., також з підрядним реченням, у знач. присудк. сл., розм. Видно, помітно. І на хатньому вбранні знати осінь (Барв., Опов.., 1902, 122); Як достатися, шукає В той він замок, у палати, Бо воріт ніде не знати (Манж., Тв., 1955, 175); Ой, знати, знати, Хто кого любить: Сяде близесенько Ще й приголубить (Укр.. лір. пісні, 1958, 118); Підмазати, думаєте, долівки не зуміє [Оленка]? Вигладить, виведе, жовтою смугою коло печі підведе, любо глянути, і віхтів не знати (Горд., II, 1959, 22).

@ Пальці знати - про що-небудь невдало приховане, погано зроблене (через невправність, неуміння і т. ін.). Не в тім питання, що з ним [Давидом] зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив, а не так, що й пальці знати (Головко, II, 1957, 68); Не знать і сліду кого, чого - про відсутність або безслідне зникнення кого-, чого-небудь. Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота! Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Шевч., І, 1963, 240).

8. тільки 2 ос., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь. - Так, знаєш, занадивсь ото до мене той панок Серединський (Н.-Лев., І, 1956, 124); Сонечко зійшло, вони й посхоплювались, щоб, знаєте, купця не втерять (Кв.-Осн., II, 1956, 10); А, знаєш, мені набридло вже сидіти й тебе чекати (Ю. Янов., II, 1958, 61).

9. тільки інфін., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть. [Параска:] Ти, знать, нездорова, в тебе голівка болить. Кажи, доню, болить? (Вас., III, 1960, 39); Дивно було - тільки учора вдосвіта пішли були на буряки з села, а це вже й вернулися. Знати - не найнялись (Головко, II, 1957, 225).

@ Бог (господь, чорт, диявол, біс, дідько, кат, хто, чума, сатана і т. ін. ) (його, тебе, їх і т. ін. ) знає (зна), що (куди, як, які і т. ін. ): а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.). [Xрапко:] Ще бог знає, що то з їх [дітей] вийде (Мирний, V, 1955, 126); - Чи гаразд у їх у господі?.. Чогось не ведеться їм. Господь їх святий знає, що то таке! (Вовчок, I, 1955, 17); Хто ж винен..- дивувався Петрюк.- Дідько його знає... Кифір чорним пальцем розгладжував брови, тер бороду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 40); б) (у знач. підсил. част.) уживається при вираженні захоплення, здивування, незадоволення і т. ін. Враз тебе там обморочать блиск і пахощі гніткі, попугаї заторочать приказки бог зна які (Л. Укр., І, 1951, 274); Був собі колись-то якийсь-то маляр... І що то був за скусний! Там морока його зна, як то гарно малював! (Кв.-Осн., II, 1956, 5); Тиша... Десь далеко хтось крикнув: «Гоп-го-оп!» - і понісся-полетів цей окрик хто й зна куди далеко... (Хот., І, 1966, 87); Цей дріт приносить телеграми Хто зна з якої далини, І тим зрідні він з ластівками, Що неспокійний, як вони (Рильський, III, 1961, 120); Будеш (буде, будете і т. ін. ) знати - уживається при погрозі кому-небудь. - Чекай,- думав він гірко про батька,- будеш ти знати, як я тобі повішусь... (Коцюб., II, 1955, 381); Давати (дати) знати див. давати; Давати (дати) себе знати див. давати; Дати ногам знати - втекти. А Лисиці тілько того й треба було. Як не дасть ногам знати, як не чкурне, лиш зашелестіло в бур'янах (Фр., IV, 1950, 76); Знати всі входи й виходи див. вхід; Знати міру в чому - дотримуватися певних меж у чому-небудь; Знає кішка, чиє сало з'їла див. кішка; Знать не знати, відать не відати - категорично заперечувати що-небудь. На суді Хівря казала: - Знать не знаю, відать не відаю, що й як було (Григ., Вибр., 1959, 117); Іди та знай див. іти; Не знати, не відати див. відати; Не знати що (де, куди і т. ін. ) - невідомо, що (де, куди і т. ін.). Мій син цілий рік перебуває не знати де (Ю. Янов., II, 1958, 11); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому і т. ін. ) див. дівати; Не знати, на яку ступити див. ступати; Знати своє місце див. місце; Знати ціну кому, чому - цінувати кого-, що-небудь. Перед паном, попом і урядником шапки не ламав [батько], поводився незалежно, бо знав собі ціну (А.-Дав., Слово.., 1964, 5); Трудовій він [Петро] знав ціну хвилині: всі дні - як на передовій... (Дор., Три богатирі, 1959, 49); Пора (треба) і (й) честь знати - час кінчати що-небудь, іти звідкись. Хтось кинув з гостей: «Чи не пора вже нам і честь знати?», Старицький підтакнув: «Авжеж, авжеж!» і перший підвівся з-за столу (М. Ол., Леся, 1960, 230); Хто [його] знає - невідомо; Як (куди, коли і т. ін. ) [сам (сама, самі і т. ін. )] знаєш (знаєте) - як (куди, коли і т. ін.) хочеш (хочете). - А піти б мені справді у світа, - говорю Лукашеві.. - А як сам знаєш! Коли вже така твоя хіть - то йди собі з богом (Вовчок, VI, 1956, 228).