slovnyk.ua slovnyk.ua
  • Написати
  • Словник
  • Сервіси  НОВИЙ СЕРВІС!
    • Звертання
    • Транслітерація
    • Наголоси  Бета версія
  • Словникарня
  • Правопис 2019
  • Форум
Увійти
Вхід
ЗАБУЛИ ПАРОЛЬ?
Реєстрація

Авторизуючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Реєстрація
Відмінити

Для завершення реєстрації необхідно буде пройти за отриманим посиланням.

Реєструючись, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності.

Скинути пароль
Відмінити

Для зміни пароля необхідно буде пройти за отриманим на вказану адресу посиланням і ввести новий пароль.

А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

знати

ЗНАТИ, знаю, знаєш, недок. 1. перех., також про кого- що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. [Деїфоб:] Хіба ти знаєш заміри чужинця, що так його рівняєш до гієни? (Л. Укр., II, 1951, 307); Певно, Ви вже знаєте од Віри Устимівни, як я живу і що зо мною (Коцюб., III, 1956, 414); Хотів би я знати, про що той струмочок У мріях своїх гомонить між травою? (Тич., І, 1957, 4); - Коли б то знав, де впадеш, - казав колись мій дід,- соломки б підстелив! (Коз., Гарячі руки, 1960, 23); // що за ким, перев. із запереч. част. не - вважати щось властивим кому-небудь. [Хуса:] Нівроку, бачу, стала жартівлива! Сього давніш не знав я за тобою! (Л. Укр., III, 1952, 160).

@ Знаю (знаємо, знаєм) [я, ми] вас (його, їх і т. ін. ), ірон. - уживається при виявленні недовір'я, сумніву. - Куди розігналась? - До сестри.- Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (Гончар, II, 1959, 253); Знай (знайте) мою добрість - уживається при підкресленні доброзичливості у ставленні до кого-небудь. І знов набрав з кишені соняху жменю. Потяглися до нього кілька рук. Дав рудому. А решту Митькові простяг у руці - на й тобі, мовляв, та знай мою добрість (Головко, І, 1957, 365); Знай наших! - уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості. Ярошенко тикнув у руки Євгена Панасовича сіруватий лист паперу, в якому вгадувалася газета.- На всю радянську республіку розписав [Мусій]. Знай наших! (Речм., Весн. грози, 1961, 207); Знати як облупленого (як облуплених) кого - мати повне уявлення про характер, поведінку і т. ін. кого-небудь. Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила - хто чим дише і чого хоче (Довж., Зач. Десна, 1957, 495); - Треба поліцаїв і старосту провідати. Я їх мушу знати як облуплених... (Автом., Так народж. зорі, 1960, 255); Ні (і) сном ні (і) духом не знати див. дух.

2. перех., також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь. - Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло (Котл., І, 1952, 210); Хто що знає, тим і хліб заробляє (Укр.. присл.., 1955, 83); Толстой знав чудово сільську Росію, побут поміщика і селянина (Ленін, 16, 1949, 291); Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю. Янов., II, 1958, 18); - Що вони хотять? - запитав він у перекладача. Той знизав плечима. Він не так добре знав мову, щоб з окремих вигуків зрозуміти, що коїться (Тют., Вир, 1964, 410); // також з підрядним реченням, розм. Могти, уміти що-небудь робити, поводитися певним чином. Молитись богу Та за ралом спотикатись, А більше нічого Не повинен знать невольник, Така його доля (Шевч., II, 1963, 81); От взяв [Вовк] Овечку, обідрав, Як знав Та й заходився хорошенько М'ясце під дубом уминать (Гл., Вибр.,1951, 23); Тьохка, плаче соловейко На калиноньці, Та не знає дати ради сиротиноньці (Граб., І, 1959, 111).

@ Грамоту знати - уміти читати, писати, бути грамотним, письменним. Вже як іти в столицю, то кому ж, як не сільському писареві, людині, що і грамоту знає, і обдурити кожного потрапить... (Коцюб., І, 1955, 114); Знати лік чому: а) вміти лічити що-небудь. Приніс чоловік гроші двадцять п'ять рублів.. Я й не хотіла брати, бо я ліку бумажкам не знаю, а далі й забрала (Барв., Опов.., 1902, 267); б) уміти бути ощадливим; Знати на зубок див. зубок; Знати своє діло - добре справлятися з своєю роботою, бути спеціалістом у чому-небудь. - Хай Параска і сяка, хай вона і така, та вона своє діло знає (Мирний, IV, 1955, 146); Знати [тільки] з миски (з носа) та в рот - майже нічого не вміти робити, не розбиратись майже ні в чому. Ти тільки знаєш, що з миски та в рот (Номис, 1864, №6530); [Павло:] Та він знає в книжці, а коло землі знає з носа та в рот і приїхав нас учить (К.-Карий, II, 1960, 116); Знати толк у чому - мати в чому-небудь досвід, бути досвідченим. Парубок робить за двох і в усякій роботі знав толк (Стельмах, І, 1962, 100); Знати, як свої (своїх) п'ять пальців - добре розумітися у чому-небудь, розбиратися у чомусь. [Крим:] Я Чорне і Середземне моря знаю, як свої п'ять пальців (Корн., II, 1955, 243); Не знати, на який стілець сісти - розгублюватися в певній ситуації, відчувати нерішучість. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (Голов., Тополя.., 1956, 246); Тільки й [одне] знати, що - обмежуватися чимсь одним у своїх діях, вчинках. Не раз та й не два так посилала його Ївга до людей за грошима, а він тільки й знає, що відбріхується (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Нічогісінько по-нашому не тямлять [вороги], ну, як та деревина чи скотина, одне знають горілку дудлять та по-своєму - гала, гала (Довж., І, 1958, 331).

3. перех. Бути знайомим з ким-небудь. Згадались мені кращі люди, яких-но я знав, згадалось, як на збірках однодумців маніфестували вони свою любов до народу (Коцюб, І, 1955, 259); - Хто ти?..- Я, здається, тебе знав...- У Києві, торік...- Ти татарка? Служниця панночки?! - скрикнув Андрій (Довж., І, 1958, 242); // Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним. - Ой, не хоче твоя мати Мене, бідну, знати, Хоче собі багатую Невістку шукати! (Сто пісень.., 1946, 219); // Виділяти, вирізняти з ряду подібних; узнавати. - А що,- кажуть,- ваша дочка, Горпино?.. -Та вже всміхається, сестриці-голубоньки, і рученята до мене простягає; вже знає мене (Вовчок, І, 1955, 65); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334).

@ Знати в (у) обличчя (лице) - узнавати по зовнішності. На першому поверсі біля дверей уже набилося повно бійців з різних підрозділів - розвідники, радисти, зв'язківці... Декотрих з них Блаженко знав у обличчя, більшість була незнайома (Гончар, III, 1959, 140).

4. перех. і без додатка. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить (Шевч., І, 1963, 3); Знає кіт, чиє сало з'їв (Номис, 1864, № 5291); Не знала [Світлана] добре й сама, чого плаче, але почувала, як їй легшає від цього на душі (Гончар, II, 1959, 100); // Здогадуватися про що-небудь. Такої похвали співун не сподівався; Якби був знав, То й не співав (Гл., Вибр., 1951, 106); - А не правду кажу? - і собі сміється молодиця, знаючи, що подумав чоловік (Стельмах, II, 1962, 174).

@ Сам (сама, самі) здоров (здоровий, здорова, здорові) знаєш (знаєте) див. здоровий; Самому (самій) себе не знати - не розуміти свого стану, своїх почуттів. Удень вона сама себе не знала: і жаль було [Тихона], але якось по-дивному - і жаль, і ні (Головко, II, 1957, 118).

5. перех., перев. у запереч. реченнях. Визнавати кого-, що-небудь, рахуватися з кимось, чимось. Як понесе [Дніпро] з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори - Все покину і полину До самого бога Молитися... а до того Я не знаю бога (Шевч., І, 1963, 354); [Орест:] Я знаю тільки одно право, право на щастя! (Л. Укр., II, 1951, 58).

6. перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь. - Я знаю щастя в сім'ї, знаю його у дітях (Мирний, V, 1955, 95); Якби я була зіркою в небі, я б не знала ні туги, ні жалю (Л. Укр., І, 1951, 199); З руїни, з попелу, з могили Росли будинки й квітники. Ми разом чудо це творили - Солдати і трудівники. Не знали розпачу ніколи, Хоч знали горе і журбу (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 15); В них [піонерів] інші дні, І гасло їх: «Війна - війні!» Їм інший світ у яві сниться, Ніколи їм не знати мли (Сос., І, 1957, 467); // Мати що-небудь, користуватися чимось. Єсть люде на світі - Сріблом-злотом сяють, Здається, панують, А долі не знають,- Ні долі, ні волі! (Шевч., І, 1963, 29); - Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! Свиснув Овлур за рікою, - Чуєш ти, земле моя? (Рильський, II, 1960, 156).

@ Знати по собі - судити з власного досвіду. Козаков по собі знав, як небезпека змінює людину.. Буває тоді так, що зникає несподівано млявість і втома, а напружені до краю нерви сповнюють все тіло тугою настороженою силою (Гончар, III, 1959, 150); Знати, почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін. ) лиха див. лихо; Не знати вагань - бути рішучим, непохитним. І вал п'ятнадцятий гуде, Переливає грань, Правиця певна нас веде, Не знаючи вагань (Рильський, І, 1960, 306); Не знати втоми - бути сильним, витривалим. Були в нього [Дениса] сильні ноги, які ніколи не знали втоми (Тют., Вир, 1964, 240);

Не знати жінки - не мати інтимних (статевих) зв'язків (про чоловіка); Не знати лиця (обличчя) на кому - про людину, що дуже зблідла або схудла, змарніла. Почула Галька чужого чоловіка, увійшла в хату.. На ній лиця було не знать, так вона схудла, аж почорніла... (Мирний, І, 1949, 386); Не знати сну й відпочинку - не спати й не відпочивати. Майже не знаючи сну й відпочинку, він, як фанатик-експериментатор, лежачи десь між гарячим камінням, виводив якісь додаткові формули для стрільби (Гончар, III, 1959, 114); Не знати страху - не боятися. - Герої не знають страху! Подвиг їх ясний нас заклика: - На ворога! До зброї! (Тич., II, 1957, 150); Не знати упину - бути нестримним у діях, вчинках. Щоб заслужити її любов, він.. давав розкішні бенкети й розсипав гойнії дари, в тій марнотратності своїй жодного не знаючи упину (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 348); Знати ціну життю див. життя.

7. перех., також з підрядним реченням, у знач. присудк. сл., розм. Видно, помітно. І на хатньому вбранні знати осінь (Барв., Опов.., 1902, 122); Як достатися, шукає В той він замок, у палати, Бо воріт ніде не знати (Манж., Тв., 1955, 175); Ой, знати, знати, Хто кого любить: Сяде близесенько Ще й приголубить (Укр.. лір. пісні, 1958, 118); Підмазати, думаєте, долівки не зуміє [Оленка]? Вигладить, виведе, жовтою смугою коло печі підведе, любо глянути, і віхтів не знати (Горд., II, 1959, 22).

@ Пальці знати - про що-небудь невдало приховане, погано зроблене (через невправність, неуміння і т. ін.). Не в тім питання, що з ним [Давидом] зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив, а не так, що й пальці знати (Головко, II, 1957, 68); Не знать і сліду кого, чого - про відсутність або безслідне зникнення кого-, чого-небудь. Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота! Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Шевч., І, 1963, 240).

8. тільки 2 ос., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь. - Так, знаєш, занадивсь ото до мене той панок Серединський (Н.-Лев., І, 1956, 124); Сонечко зійшло, вони й посхоплювались, щоб, знаєте, купця не втерять (Кв.-Осн., II, 1956, 10); А, знаєш, мені набридло вже сидіти й тебе чекати (Ю. Янов., II, 1958, 61).

9. тільки інфін., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть. [Параска:] Ти, знать, нездорова, в тебе голівка болить. Кажи, доню, болить? (Вас., III, 1960, 39); Дивно було - тільки учора вдосвіта пішли були на буряки з села, а це вже й вернулися. Знати - не найнялись (Головко, II, 1957, 225).

@ Бог (господь, чорт, диявол, біс, дідько, кат, хто, чума, сатана і т. ін. ) (його, тебе, їх і т. ін. ) знає (зна), що (куди, як, які і т. ін. ): а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.). [Xрапко:] Ще бог знає, що то з їх [дітей] вийде (Мирний, V, 1955, 126); - Чи гаразд у їх у господі?.. Чогось не ведеться їм. Господь їх святий знає, що то таке! (Вовчок, I, 1955, 17); Хто ж винен..- дивувався Петрюк.- Дідько його знає... Кифір чорним пальцем розгладжував брови, тер бороду (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 40); б) (у знач. підсил. част.) уживається при вираженні захоплення, здивування, незадоволення і т. ін. Враз тебе там обморочать блиск і пахощі гніткі, попугаї заторочать приказки бог зна які (Л. Укр., І, 1951, 274); Був собі колись-то якийсь-то маляр... І що то був за скусний! Там морока його зна, як то гарно малював! (Кв.-Осн., II, 1956, 5); Тиша... Десь далеко хтось крикнув: «Гоп-го-оп!» - і понісся-полетів цей окрик хто й зна куди далеко... (Хот., І, 1966, 87); Цей дріт приносить телеграми Хто зна з якої далини, І тим зрідні він з ластівками, Що неспокійний, як вони (Рильський, III, 1961, 120); Будеш (буде, будете і т. ін. ) знати - уживається при погрозі кому-небудь. - Чекай,- думав він гірко про батька,- будеш ти знати, як я тобі повішусь... (Коцюб., II, 1955, 381); Давати (дати) знати див. давати; Давати (дати) себе знати див. давати; Дати ногам знати - втекти. А Лисиці тілько того й треба було. Як не дасть ногам знати, як не чкурне, лиш зашелестіло в бур'янах (Фр., IV, 1950, 76); Знати всі входи й виходи див. вхід; Знати міру в чому - дотримуватися певних меж у чому-небудь; Знає кішка, чиє сало з'їла див. кішка; Знать не знати, відать не відати - категорично заперечувати що-небудь. На суді Хівря казала: - Знать не знаю, відать не відаю, що й як було (Григ., Вибр., 1959, 117); Іди та знай див. іти; Не знати, не відати див. відати; Не знати що (де, куди і т. ін. ) - невідомо, що (де, куди і т. ін.). Мій син цілий рік перебуває не знати де (Ю. Янов., II, 1958, 11); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому і т. ін. ) див. дівати; Не знати, на яку ступити див. ступати; Знати своє місце див. місце; Знати ціну кому, чому - цінувати кого-, що-небудь. Перед паном, попом і урядником шапки не ламав [батько], поводився незалежно, бо знав собі ціну (А.-Дав., Слово.., 1964, 5); Трудовій він [Петро] знав ціну хвилині: всі дні - як на передовій... (Дор., Три богатирі, 1959, 49); Пора (треба) і (й) честь знати - час кінчати що-небудь, іти звідкись. Хтось кинув з гостей: «Чи не пора вже нам і честь знати?», Старицький підтакнув: «Авжеж, авжеж!» і перший підвівся з-за столу (М. Ол., Леся, 1960, 230); Хто [його] знає - невідомо; Як (куди, коли і т. ін. ) [сам (сама, самі і т. ін. )] знаєш (знаєте) - як (куди, коли і т. ін.) хочеш (хочете). - А піти б мені справді у світа, - говорю Лукашеві.. - А як сам знаєш! Коли вже така твоя хіть - то йди собі з богом (Вовчок, VI, 1956, 228).

знати - дієслово, недоконаний вид
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особазнаюзнаємо
2 особазнаєшзнаєте
3 особазнаєзнають
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особазнатимузнатимемо
2 особазнатимешзнатимете
3 особазнатимезнатимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідзнавзнали
Жіночий рідзнала
Середній рідзнало
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа знаймо
2 особазнайзнайте
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній часзнаючи
Минулий часзнавши

§ 5. Я, Ю, Є (п. 1): знаю

Про Словник

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови - понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну "паспортну" (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База "антисуржика" містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс "Наголоси", що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ - Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб'язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

На зв'язку     
  • Email: slovnyk.ua@gmail.com

Slovnyk.ua - тлумачення, орфографія, транслітерація онлайн, звертання, новий правопис онлайн.     © 2005-2021 - slovnyk.ua

  • Словник
  • Звертання
  • Транслітерація
  • Наголоси
  • Словникарня
  • Правопис
  • Форум