значковий
ЗНАЧКОВИЙ, а, е. Прикм. до значок 1, 2. Значковий метод [у історико-етнографічних атласах] застосовується найчастіше для передачі географічного розміщення й характеристики явищ, локалізованих у певних місцях (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 34).
ЗНАЧКОВИЙ, вого, ч., рідко. Той, хто несе який-небудь церковний знак. За панотцем рушила півча, а за нею значкові понесли хоругви й стяги, за якими вже посунули всі козаки (Стар., Облога.., 1961, 8); // військ., заст. Звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську з другої половини XVII століття. Родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста.. Щоб значкового дослужиться І на війні чим поживиться, Вступив в Енеїв легіон (Котл., І, 1952, 251).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | значковий | значкові |
Родовий | значкового | значкових |
Давальний | значковому | значковим |
Знахідний | значкового | значкових |
Орудний | значковим | значковими |
Місцевий | на/у значковому, значковім | на/у значкових |
Кличний | значковий | значкові |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | значковий | значкова | значкове | значкові |
Родовий | значкового | значкової | значкового | значкових |
Давальний | значковому | значковій | значковому | значковим |
Знахідний | значковий, значкового | значкову | значкове | значкові, значкових |
Орудний | значковим | значковою | значковим | значковими |
Місцевий | на/у значковому, значковім | на/у значковій | на/у значковому, значковім | на/у значкових |