зопалу
ЗОПАЛУ, присл. У стані сильного збудження; необачно. [Мелашка:] Звісно, як Прохор ваш не зопалу одружився з Катрею, а по мислі, то вже певна річ, що промеж них мусить бути і лад і згода (Кроп., IV, 1959, 9); Батько шанобливими очима дивився на сина, на якого зопалу напустився був (Горд., II, 1959, 189); // У перший момент після чого-небудь; не відчувши, не помітивши. Поранено було й самого Гармаша, в руку. Зопалу був і не звернув уваги, димав - дряпнуло (Головко, II, 1957, 571).