зрадний
ЗРАДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зрадливий. - Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 77); [Форкіада:] На гілках повиснуть зайди, А на зрадну жінку, знай ти, Жрець сокиру вже припас (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 371); О ноче! Зрадний твій покров, Лукава ти, весняна ноче! (Рильський, Поеми, 1957, 169).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зрадний | зрадна | зрадне | зрадні |
Родовий | зрадного | зрадної | зрадного | зрадних |
Давальний | зрадному | зрадній | зрадному | зрадним |
Знахідний | зрадний, зрадного | зрадну | зрадне | зрадні, зрадних |
Орудний | зрадним | зрадною | зрадним | зрадними |
Місцевий | на/у зрадному, зраднім | на/у зрадній | на/у зрадному, зраднім | на/у зрадних |