З-ЗА, ІЗ-ЗА, прийм., з род. в. Сполучення з прийм. з-за, із-за виражають:

Просторові відношення

1. Уживається на означення спрямування руху, дії з протилежного або зворотного боку. Із-за лісу, з-за туману, Місяць випливає (Шевч., І, 1963, 93); Аж ось з-за воріт показалася чиясь низенька постать (Мирний, IV, 1955, 58); Раптом здалеку, з-за села, вдарив кулемет (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 45); Попівни скупчилися за матір'ю - тільки їх чорні брови мигтіли із-за неї (Вовчок, VI, 1956, 256); Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей ..не долітало жодного звуку (Тют., Вир, 1964, 59).

2. Уживається на означення зміни місцеположення, переміщення кого-, чого-небудь. Дістає [Іфігенія] з-за олтаря жертовний ніж (Л. Укр., І, 1951, 162); Марія встала з-за прядки й почала додому збиратись (Головко, II, 1957, 150); Старий Бульба гарячився, гарячився, нарешті розсердився зовсім і встав із-за столу (Довж., І, 1958, 220).

3. Уживається на означення місцевості, звідки хто-небудь родом. Коли, чував хто о Полкані, То се була його сестра; Найбільш блукали по Кубані, А рід їх вийшов з-за Дністра (Котл., І, 1952, 197); Був він родом десь із-за Карпат, ..і звати його було Янош (Гончар, II, 1959, 30).

Причинові відношення

4. рідко. Уживається на означення причини дії. Говорили також, що ніби якийсь парубок із-за ревнощів утопив там [у вирі ] свою кохану (Тют., Вир, 1964, 122).

Відношення мети

5. рідко. Уживається на означення того, заради чого відбувається дія. Підборіддя дівчини так непомітно і красиво переходило у шию і не дуже довгу, і не коротку, що вже із-за цього можна було б зацікавитись нею скульпторові (Томч., Готель.., 1960, 6).

Об'єктні відношення

6. Уживається на означення особи, предмета, які є приводом до якої-небудь дії. [Саня:] Та й, нарешті, за віщо я думаю каратись за других? Відцуратись радощів життя з-за других - се тяжка кара (Л. Укр., II, 1951, 14); Як півень, коло неї конюх Грицько. Але Пилина, видно, стоїть на воротях не.. із-за нього (Головко, І, 1957, 304).