казна
КАЗНА, и, ж., заст. 1. Державна скарбниця. Заможнішого вибрали зборщиком [збирачем], щоб податки збирав та носив у казну (Мирний, IV, 1955, 214); Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63).
2. розм. Гроші. Та одчиняй скрині, скрині дубовії, Та бери казни сім сот і чотири (Чуб., V, 1874, 955); То затуляв [Данько], то знов розтуляв картуза, щоб переконатися, що казна його на місці (Гончар, Таврія, 1952, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | казна | казни |
Родовий | казни | казн |
Давальний | казні | казнам |
Знахідний | казну | казни |
Орудний | казною | казнами |
Місцевий | на/у казні | на/у казнах |
Кличний | казно | казни |
казня
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | казня | казні |
Родовий | казні | казней |
Давальний | казні | казням |
Знахідний | казню | казні |
Орудний | казнею | казнями |
Місцевий | на/у казні | на/у казнях |
Кличний | казне | казні |