катюга
КАТЮГА, и, ч., зневажл. Збільш. до кат 1, 2. Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! - катюзі по заслузі (Кв.-Осн., II, 1956, 420); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (Стор., І, 1957, 375); І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (Сим., Земне тяжіння, 1964, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | катюга | катюги |
Родовий | катюги | катюг |
Давальний | катюзі | катюгам |
Знахідний | катюгу | катюг |
Орудний | катюгою | катюгами |
Місцевий | на/у катюзі | на/у катюгах |
Кличний | катюго | катюги |