квоктати
КВОКТАТИ, квокчу, квокчеш, недок. 1. Видавати звуки квок-квок (про курей та деяких інших птахів). Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав І квокчучи там дещицю клював (Гл., Вибр., 1951, 102); Квочка квоктала десь поблизу (Коцюб., II, 1955, 217): Стрибають, циркають і квокчуть між кущами Дрозди (Рильський, Поеми, 1957, 221); // перен., розм. Видавати звуки, схожі на квок-квок. Налапавши білих,- раптово кидались на них, і тоді в степах довго квоктали кулемети, важко кашляли гармати та в'їдливо цінькали кулі (Епік, Тв., 1958, 377).
2. перен., ірон., розм. Нерозбірно говорити, воркотати, бурчати. Біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна (Баш, Надія, 1960, 123); Я йду тинятися скверами, прислухаюся, як огрядні.. мами квокчуть коло дітвори (Кол., На фронті.., 1959, 21).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квокчу | квокчемо |
2 особа | квокчеш | квокчете |
3 особа | квокче | квокчуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квоктатиму | квоктатимемо |
2 особа | квоктатимеш | квоктатимете |
3 особа | квоктатиме | квоктатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | квоктав | квоктали |
Жіночий рід | квоктала | |
Середній рід | квоктало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | квокчімо | |
2 особа | квокчи | квокчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | квокчучи | |
Минулий час | квоктавши |