квіття
КВІТТЯ, я, с., збірн., поет. Квіти. Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (У. Кравч., Вибр., 1958, 292); І люди серцем прояснялись.., ще й квіттям запашним вбирались в щасливі сонячнії дні (Тич., II, 1957, 34); * Образно. На могилах сумного минулого розцвітає пишне й пахуче квіття будучини (Фр., VI, 1951, 322).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | квіття | |
Родовий | квіття | |
Давальний | квіттю | |
Знахідний | квіття | |
Орудний | квіттям | |
Місцевий | на/у квітті | |
Кличний | квіття |