кептар
КЕПТАР, я, ч. У гуцулів - верхній хутряний одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Коцюб., II, 1955, 354); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Перв., Атака.., 1946, 119); Легіні в білих гаптованих гачах. У крисанях з чічками, в святкових кептарях (Загреб., Шепіт, 1966, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кептар | кептарі |
Родовий | кептаря | кептарів |
Давальний | кептареві, кептарю | кептарям |
Знахідний | кептар | кептарі |
Орудний | кептарем | кептарями |
Місцевий | на/у кептарі | на/у кептарях |
Кличний | кептарю | кептарі |