клейнод
КЛЕЙНОД див. клейноди.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клейнод | клейноди |
Родовий | клейнода | клейнодів |
Давальний | клейнодові, клейноду | клейнодам |
Знахідний | клейнод | клейноди |
Орудний | клейнодом | клейнодами |
Місцевий | на/у клейноді | на/у клейнодах |
Кличний | клейноде | клейноди |
клейноди
КЛЕЙНОДИ, ів, мн. (одн. клейнод, а, ч. ). 1. заст. Коштовності, самоцвіти. [Хуса:] Мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Л. Укр., III, 1952, 181); * Образно. Клейнод уроди на губоньках твоїх ще червоніє (Барв., Опов.., 1902, 200).
2. тільки мн., іст. Знаки влади, регалії. - Возьміть мої гетьманськії Клейноди, панове (Шевч., II, 1953, 160); У січовий круг увійшли кошовий, писар і суддя з усіма клейнодами (Довж., І, 1958, 232).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клейноди | |
Родовий | клейнодів | |
Давальний | клейнодам | |
Знахідний | клейноди | |
Орудний | клейнодами | |
Місцевий | на/у клейнодах | |
Кличний | клейноди |