КОЗАКІВ, кова, кове. Прикм. до козак 1-5; належний козакові. Галя вже знала, що козакова хата стоїть недалечке від церкви (Вовчок, І, 1955, 320).

КОЗАК, а, ч. 1. На Україні в XV-XVIII ст.- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південні землі України й брала участь у визвольній боротьбі проти татаро-турецьких і польських загарбників; нащадок такої людини. У мою хатину Прийшли [сотники, отамани й гетьмани], сіли коло мене І про Україну Розмовляють, розказують. Як Січ будовали [будували], Як козаки на байдаках Пороги минали (Шевч., І, 1963, 74); Жив у нас у селі козак Хмара (Вовчок, І, 1955, 21); - Яке прекрасне слово: ко-за-ки! Українські козаки, що віками боролися за волю українського обездоленого народу (Довж., І, 1958, 162); // У Росії XVI-XVIII ст.- вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк). Російські збіглі селяни й холопи, що оселились на Дону, теж стали називати себе козаками (Іст. СРСР, І, 1956, 150).

Виборні козаки див. виборний¹; Виписні козаки див. виписний; Городові козаки - козаки, що жили по селах і містах України (крім Запорізької Січі); Запорізькі козаки - те саме, що запоріжці 2; Компанійський козак - те саме, що компанієць; Реєстрові козаки - козаки, що в XVI - першій половині XVII ст. перебували на службі в польського короля.

@ Вільний козак див. вільний.

2. У дореволюційній Росії з XVIII ст. - представник військового стану, уродженець військових областей (Кубанської, Оренбурзької, війська Донського та ін.), який був зобов'язаний служити в армії за пільгове користування землею. У Харкові.. написав [Я. Г. Кухаренко] драму «Чорноморський побит», в котрій зобразив життя та звичаї кубанських козаків межи 1794 - 1796 роками (Коцюб., III, 1956, 49); // Рядовий кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників. Чи козаки гналися за ними, чи самі отакий переполох зчинили (Головко, II, 1957, 345).

3. Уродженець колишніх військових областей. Комбат Петров, донський козак і весельчак, і його комісар.. загинули в самій гущавині бою (Довж., І, 1958, 208).

4. Парубок, юнак взагалі. - В тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила (Н.-Лев., III, 1956, 291); - Хлопці, козаки мої, в четвертій вже школі бурсакують (Гончар, Тронка, 1963, 266); // Молодецький, ставний парубок. Семен осміхнувся до себе. - Чим не козак? - сказав він голосно (Коцюб., І, 1955, 41); - А повернись-но , синку! Козак хоч куди! (Головко, II, 1957, 266).

5. розм. Відважний, завзятий, хоробрий чоловік; молодець. Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак. Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (Котл., І, 1952, 65); Не той козак, що вік проживає та й на лавці помирає, а той козак, що з ворогом в чистім полі слави здобуває... (Кач., Вибр., 1953, 55).

6. Те саме, що козачок 3. Я під тренькіт домашньої музики витанцьовувала козака, метелиці... (Хотк., І, 1966, 64); Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки.. разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (Мист., 4, 1962, 20).