козиритися
КОЗИРИТИСЯ, рюся, ришся, недок., розм. 1. Триматися по-молодецькому; бадьоритися. Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб., III, 1872, 178); // Задаватися, хизуватися. Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (Зар., Світло, 1961, 4).
2. безос., карт. Іде козир (у 1 знач.), збільшується кількість козирних карт. Не буду дивиться, нехай козириться (Номис, 1864, № 12592).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козирюся | козиримося |
2 особа | козиришся | козиритеся |
3 особа | козириться | козиряться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козиритимуся | козиритимемося |
2 особа | козиритимешся | козиритиметеся |
3 особа | козиритиметься | козиритимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | козирився | козирилися |
Жіночий рід | козирилася | |
Середній рід | козирилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | козирімося | |
2 особа | козирися | козиріться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | козирячись | |
Минулий час | козирившись |