колот
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колот | колоти |
Родовий | колоту | колотів |
Давальний | колотові, колоту | колотам |
Знахідний | колот | колоти |
Орудний | колотом | колотами |
Місцевий | на/у колоті | на/у колотах |
Кличний | колоте | колоти |
колотий
КОЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до колоти 1-4. Ставши навколішки, Кардаш розглядав посічені піском, наче голками колоті, маленькі сосонки (Жур., Звич. турботи, 1960, 16).
2. у знач. прикм. Вигот. коленням. З естетичного погляду зруб, складений з колотих або тесаних брусів, справляє неприємне враження від нерівностей, сучків (Дерев. зодч. Укр., 1949, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | колотий | колота | колоте | колоті |
Родовий | колотого | колотої | колотого | колотих |
Давальний | колотому | колотій | колотому | колотим |
Знахідний | колотий, колотого | колоту | колоте | колоті, колотих |
Орудний | колотим | колотою | колотим | колотими |
Місцевий | на/у колотому, колотім | на/у колотій | на/у колотому, колотім | на/у колотих |