комендатура
КОМЕНДАТУРА, и, ж. Установа, яку очолює комендант (у 2 знач.). Голобородькові довелося звернутись до військової комендатури, щоб узнати адресу госпіталю (Голов., Тополя.., 1965, 119); В домі, де розмістилася комендатура, сиділо двоє офіцерів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124); // Приміщення для цієї установи. Наші вибивали залишки [фашистського] гарнізону із села. Горіла комендатура (Тют., Вир, 1964, 527).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комендатура | комендатури |
Родовий | комендатури | комендатур |
Давальний | комендатурі | комендатурам |
Знахідний | комендатуру | комендатури |
Орудний | комендатурою | комендатурами |
Місцевий | на/у комендатурі | на/у комендатурах |
Кличний | комендатуро | комендатури |