коногін
КОНОГІН, гона, ч., васт. Робітник - погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям. Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих... Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (Сос., Солов. далі, 1957, 60); Гриміли врубові в низах його [Донбасу] підземних.. І з світлих зал його, як з царств його таємних. Ішов машин владар - колишній коногін (Ус., Дорогами.., 1951, 227).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коногін | коногони |
Родовий | коногона | коногонів |
Давальний | коногонові, коногону | коногонам |
Знахідний | коногона | коногонів |
Орудний | коногоном | коногонами |
Місцевий | на/у коногоні, коногонові | на/у коногонах |
Кличний | коногоне | коногони |