конфіскувати
КОНФІСКУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. Здійснювати конфіскацію чогось. Українські часописи ще не виходять, бо їх би зараз конфіскували (Коцюб., III, 1956, 283); [Ізоген:] Як ти схибнешся, .. розвалиться наш дім, єпископа засудять на вигнання, церковні добра конфіскують (Л. Укр., III, 1952, 297); Відгукнувшись на декрет Леніна, розбили [ковалівні] панський маєток, .. конфіскували панську землю (Кучер, Прощай.., 1957, 306).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | конфіскую | конфіскуємо |
2 особа | конфіскуєш | конфіскуєте |
3 особа | конфіскує | конфіскують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | конфіскуватиму | конфіскуватимемо |
2 особа | конфіскуватимеш | конфіскуватимете |
3 особа | конфіскуватиме | конфіскуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | конфіскував | конфіскували |
Жіночий рід | конфіскувала | |
Середній рід | конфіскувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | конфіскуймо | |
2 особа | конфіскуй | конфіскуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | конфіскуючи | |
Минулий час | конфіскувавши |