косувати
КОСУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Дивитися скоса;скошувати (очі). Задніпровський слухав, затамувавши подих. Од хвилювання поблід чоловік, а погляд його не раз косував на двері (Стельмах, Правда.., 1961, 67); - Поговорити як слід з дівчиною не вміє, а ходить, на інших косує... (Збан., Малин, дзвін, 1958, 394); // перен. Ставитися до кого-небудь насторожено, з недовірою. Давно минулись ті часи, коли жандармерія косувала на Гарматія: його ідеали не лякали вірних псів царизму (Стельмах І, 1962, 329).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | косую | косуємо |
2 особа | косуєш | косуєте |
3 особа | косує | косують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | косуватиму | косуватимемо |
2 особа | косуватимеш | косуватимете |
3 особа | косуватиме | косуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | косував | косували |
Жіночий рід | косувала | |
Середній рід | косувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | косуймо | |
2 особа | косуй | косуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | косуючи | |
Минулий час | косувавши |