кулакувати
КУЛАКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Те саме, що кулачити. Семен доки кричав на жінку, доки кулакував дочку, а далі сів на ослін та й став чупер на голові микати (Март., Тв., 1954, 98); Лемко, почувшись свобідним, піймав близько стоячого Сука, повалив на землю і ну ж колінами толочити, кулакувати попід ребра (Ков., Тв., 1958, 59).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кулакую | кулакуємо |
2 особа | кулакуєш | кулакуєте |
3 особа | кулакує | кулакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кулакуватиму | кулакуватимемо |
2 особа | кулакуватимеш | кулакуватимете |
3 особа | кулакуватиме | кулакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кулакував | кулакували |
Жіночий рід | кулакувала | |
Середній рід | кулакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кулакуймо | |
2 особа | кулакуй | кулакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кулакуючи | |
Минулий час | кулакувавши |