куплет
КУПЛЕТ, а, ч. 1. Строфа вірша, пісні. Вона [Антося] підхоплювала останні куплети пісні, і її дужий дзвінкий альт дзвенів і розливався, як чиста струна дорогого рояля (Н.-Лев., IV, 1956, 91); Бранець сухим скрипучим голосом натужно проспівав йому рідною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок коломийки (Гончар, III, 1959, 108).
2. тільки мн. Пісенька з кількох строф на побутову або політичну тему, приспів якої звичайно повторюється. Крилаті епіграми, сатиричні куплети, які Іван, жартуючи, називав «осами», розліталися в списках і усно по Львову (Кол., Терен.., 1959, 325); Марко Баніт легко й дотепно складав комічні сценки, фейлетони, куплети, майстерно поєднував текст з акробатичними номерами (Ткач, Арена, 1960, 198).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куплет | куплети |
Родовий | куплету | куплетів |
Давальний | куплетові, куплету | куплетам |
Знахідний | куплет | куплети |
Орудний | куплетом | куплетами |
Місцевий | на/у куплеті | на/у куплетах |
Кличний | куплете | куплети |